Сьогодні населення України живе в умовах глибокого порушення механізму самовідтворення, погіршення не лише кількісних, а й якісних характеристик здоров’я. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи за показником природного приросту населення.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року освітній процес в українських школах зазнав нових змін та викликів. На плечі вчителів лягли відповідальність та піклування про емоційну безпеку учнів на заняттях. В умовах бойових дій діти є однією з найвразливіших груп. Переміщення, втрата дому, розлука з рідними мають довготривалий вплив на їхній фізичний та психологічний розвиток. 

Синдром провини вцілілого – виникає у тих, хто пережив або був свідком травматичних подій (війни, катастрофи, насилля, стихійного лиха та ін.) та вижив або постраждав менше на інших (або думає, що постраждав менше).

Коли втомився, не вдається відпочити. Доводиться спочатку відпочити, тоді заспокоїтися і нарешті нормально відпочити.

Чому так відбувається та як відпочити, коли накопичилась втома — пояснює Petro Chornomorets, кандидат біологічних наук. 

Справа в тому, що спокій — це активний психічний процес. Щоби бути спокійним, потрібно, щоб сотні мільйонів гальмівних нейронів постійно зупиняли активність сотень мільйонів збудливих нейронів. Якщо гальмівним нейронам не вдається це робити — ми не можемо заспокоїтися і відпочити.

В складні часи варто завжди вміти опановувати власні емоції, бо лише так можна прожити цей час з найменшими втратами для себе. Емоції - складний необхідний психічний стан, бо саме в емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Сьогодні ми потроху адаптуємось до нових умов сучасного життя. Та певну частину часу нам доводиться перебувати в укритті. Цей час можна провести з користю,навіть якщо це відбувається під час навчального процесу. 

Аби час у бомбосховищі минав весело та з користю, пропонуємо вчителям спеціальний порадник  з активностями для учнів та учениць.

Пам’ятайте головне правило в літаку для дорослих? Спочатку кисневу маску на себе, потім - на дитину. Так і зараз. Аби зберегти психіку наших дітей, заспокоїти та підтримувати морально, починати треба з себе. Бо лише своїм приклади адекватного поводження та реагування можно пройти будь-які випробовування. Часто заважає хвилювання. Дійсно, хвилюватись - нормально. Переживати, плакати - нормально. Та ми маємо навчитись, як тримати сете в руках в найважчий період в житті.
Пропонуємо вам пам’ятку, як приборкати власне хвилювання .

Позитивний соціально-психологічний клімат в класі – заслуга класного керівника та ознака довірливих і шанобливих стосунків, як між учителем та учнями, так і серед учнів.

У дружному, згуртованому класі, де вчитель з повагою ставиться до кожного учня, підтримує конструктивні стосунки з іншими викладачами і неагресивно, але твердо припиняє будь-які спроби насильства і знущань, випадки насильства трапляються рідко.

Кожен викладач може своїм особистим прикладом демонструвати негативне ставлення до насильства в будь-яких його проявах, поводити себе так, щоб підтримувати в класі здорові стосунки.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЗІ СТВОРЕННЯ І ПІДТРИМКИ ПОЗИТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

• Для підтримки дисципліни і управління освітнім процесом використовуйте позитивний підхід: у міру можливості формулюйте правила поведінки і вимоги до учнів у формі «як треба», а не як «не треба» робити. Підкріплюйте конструктивну поведінку учнів зоровим контактом, схвальним кивком голови або посмішкою.
• Залучайте учнів до різних спільних справ, щоб кожен відчував свою причетність до вирішення загальних завдань: підготовки заходів, чергування, організації екскурсії, толоки, проведення акцій тощо. Заохочуйте участь сором’язливих і боязких дітей і підлітків. Давайте їм завдання, в яких вони зможуть реалізувати себе повною мірою і подолати сором’язливість. Підтримуйте бажання учнів допомагати одне одному у виконанні домашнього завдання, підготовці до контрольної роботи, тренуванні спортивних навичок.
• Акцентуйте важливість і цінність різноманіття (культурного, національного, релігійного), а також різних здібностей і умінь, смаків і уподобань, фізичних та інтелектуальних можливостей. Підкресліть, що всі люди в цілому і учні даного класу зокрема чимось відрізняються одне від одного, і саме це надає їм неповторність. За необхідності розкажіть про причини, за якими деякі учні ведуть себе не так, як інші, поясніть, що вони відчувають труднощі в навчанні, мають обмеження щодо занять спортом та іграх через стан здоров’я.
• Не допускайте самі і припиняйте з боку інших будь-які глузування, образливі коментарі на адресу учнів, які мають особливі освітні потреби, особливості у фізичному чи розумовому розвитку, зовнішній вигляд, поведінку, а також ґендерно неконформних учнів, менш успішних у навчанні або гірше розвинених фізично, мігрантів, представників національних або релігійних меншин, дітей, сім’ї яких мають низький соціальний і матеріальний статус.
• Не протиставляйте учня колективу ні в позитивному, ані в негативному

світлі. Не перехвалюйте учня як найздібнішого, найрозумнішого, найвідповідальнішого, щоб не викликати до нього заздрості. Також не виокремлюйте учня як єдиного, хто не вирішив задачу, не пробіг дистанцію, не брав участі в заході, щоб не принизити його і не виставити на посміховисько. У класі не повинно бути «улюбленців» і тих, кому вчитель явно не симпатизує.

• Не обговорюйте і не оцінюйте особистісні якості учня перед усім класом: не порівнюйте учнів, їхні здібності, вміння, досягнення, не обговорюйте недоліки й слабкі місця учнів, щоб не провокувати глузування і знущання над ними. Заохочуйте співпрацю, а не суперництво.
• Своїм особистим прикладом демонструйте шанобливе ставлення до всіх

членів колективу, пояснюйте учням, як поводитися і спілкуватися з повагою до співрозмовника. Не залишайте без уваги жодного випадку зневажливої поведінки або висловлювання, що принижує гідність людини через її стать, етнічне походження, національність, мову, релігійну приналежність, соціально-економічне становище, наявність інвалідності або захворювання, ґендерну ідентичність.

• Використовуйте дисциплінарні заходи, які мають виховний, а не каральний характер. Якщо робите учню чи учениці зауваження, давайте характеристику вчинкам і можливим наслідкам, а не особистості. Обговорюйте те, що трапилося, не робіть узагальнень, що він/вона поводиться так завжди. Це тільки закріплює негативну поведінку.
• Не притягуйте весь клас до колективної відповідальності за порушення дисципліни, провину окремого учня або його нездатність виконати колективне завдання.
• Учня, якого в класі не приймають, або того, хто систематично порушує дисципліну на уроці, можна посадити поруч з упевненим в собі, таким, що має певний авторитет у однокласників, і неагресивним однолітком. Не підсилюйте ізоляцію учнів, саджаючи їх окремо. Якщо активніший і агресивно налаштований учень постійно ображає свого тихого сусіда, розсадіть їх, не допускаючи закріплення такої поведінки.
• У класі, де є відторгнені діти, під час проведення командних або групових заходів розподіляйте учнів заздалегідь, щоб не допустити ситуації, коли жодна команда не захоче прийняти їх до себе. У такому класі за можливості запобігайте змаганням і суперництву, щоб цих дітей не звинуватили у невдачі команди.
• Допоможіть непопулярному учневі засвідчити свою корисність для колективу. Залучіть його до участі в заході класу, де він зможе реалізувати свої здібності. Спільна діяльність згуртовує колектив.

За матеріалами методичного посібника для педагогічних працівників «Попередження насильства у закладах освіти»,  – Київ: 2019.