З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року освітній процес в українських школах зазнав нових змін та викликів. На плечі вчителів лягли відповідальність та піклування про емоційну безпеку учнів на заняттях. В умовах бойових дій діти є однією з найвразливіших груп. Переміщення, втрата дому, розлука з рідними мають довготривалий вплив на їхній фізичний та психологічний розвиток. 

Станом на червень 2022 року, внаслідок повномасштабної війни понад 6 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. Серед них – учні різного віку, які були змушені покинути свої домівки, школи та звичне середовище посеред навчального року.

Саме тому підтримка та інтеграція внутрішньо переміщених дітей стала важливим елементом організації освітнього процесу під час війни. 

«Проводити уроки у воєнний час – це велика сила і стійкість, — наголошує дитяча психологиня Благодійного фонду «Карітас-Київ», доктор філософії (PhD), арттерапевтка, членкиня Асоціації дитячих та сімейних психологів України Наталія Сиротич. – Нині педагоги – це психологи, які покликані помічати дитячі потреби. Наша мета – дати їм відчуття безпеки, а не лише нові знання. А урок – це острівець безпеки».

Експерти Державної служби якості освіти радять на перших етапах приділити «новоприбулим» учням особливу увагу: познайомити їх з усіма дітьми, запропонувати привітатися гуртом, звертатися до дітей на ім’я, залучати до активної участі в уроці та всіляко підтримувати їхнє бажання висловитись.

Після відновлення освітнього процесу в українських школах учителі зіткнулися з тим, що потрібно інтегрувати до класу нових дітей. Вони тривожні, мають відчуття небезпеки. Саме тому найперше завдання вчителів – дати відчуття безпеки у себе у класі, вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю для того, щоб створити якісне підґрунтя для подальшого плідного навчання

При плануванні роботи необхідно врахувати такі обставини: 

• Наявність у родині складних життєвих обставин у мирний час. 
• Наявність політичних розбіжностей або протистоянь між членами сім’ї. 
• Вступ членів сім’ї у збройні формування протидіючих сторін. 
• Наявність в сім’ї осіб, які залишились у зоні збройного конфлікту. 
• Члени однієї сім’ї перемістилися в різні місця проживання. 
• Частина сім’ї повернулася в зону збройного конфлікту після переміщення. · Інші суттєві обставини, які є нетиповими для мирного часу і визначають особливості допомоги будь-якого спеціаліста, чи то педагог, соціальний працівник, психолог тощо.  

Першочерговими потребами внутрішньо переміщених осіб можуть бути: 

• Отримання тимчасового притулку та забезпечення харчуванням, одягом, гігієнічними засобами. 
• Медичне обстеження та лікування. 
• Психологічна підтримка. 
• Інформація про право на отримання допомоги, її види і порядок надання, організації, що надають таку допомогу тощо. 
• Узгодження питань щодо отримання соціальних виплат відповідно до чинного законодавства. 
• Правова допомога (юридичні консультації, відновлення втрачених документів, реєстрації, встановлення (відновлення) опіки над дітьми, представництво інтересів в суді тощо). 
• Допомога в питаннях зайнятості та працевлаштування. 
• Пошук членів сім’ї, яких роз’єднав збройний конфлікт.  

На початкових етапах заходи та заходи з адаптації можуть проводитися у формі навчання корисних навичок, бесід, підтримуючих зустрічей. Їх можна проводити в таких формах: 

1. Індивідуальна робота Індивідуальна робота передбачає індивідуальне консультування/бесіди з актуальних питань, кризове консультування та консультування з опрацювання травматичного досвіду, зустрічі з планування і ведення випадку, оцінки успіхів, терапевтичні зустрічі. 
2. Сімейне консультування Сімейне консультування націлене на опрацювання травматичного досвіду на рівні всієї родини та постановку цілей на подальше життя. Сімейне консультування має також передбачати консультування батьків з питань профілактики психологічної травми дитини та створення для дитини підтримуючого середовища. 
3. Тренінги з розвитку життєвих навичок Такі тренінги можуть включати різні тематики, корисні для внутрішньо переміщених осіб для їх подальшої адаптації. Ці тематики можуть бути поєднані загальною програмою або представлені окремо, з урахуванням потреб. Серед тем можуть бути: зайнятість/працевлаштування, ефективна комунікація, постановка життєвих цілей, захист прав, здоровий спосіб життя та профілактика соціально небезпечних хвороб, профілактика насильства, виховання та догляд за дітьми, формування сімейних стосунків, профілактика конфліктів тощо.  
4. Групи взаємодопомоги і взаємопідтримки
5. Психокорекційні групи.  Групу веде фасилітатор (ведучий) в парі зі співфасилітатором
6. Залучення до програм допомоги внутрішньо переміщених осіб, які успішно впоралися з ситуацією