Щодня кожен з нас отримує для себе неймовірну дозу стресу. Одних він мобілізує, загартовує; інші, навпаки, вдаються до паніки, стають апатичними та втрачають жагу до життя. Дуже чутливою групою осіб до стресових подій є підлітки, так як це вік самовизначення, відокремлення себе як окремої особистості в соціумі. А Там, де найтонше, так і рветься…. Тому так важливо допомогти підлітку загартувати свій організм та вберегти свою психіку від негативу.
Батькам
Сьогодні в ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» стартує тиждень психології. І присвячений цьогоріч він головній темі року – вірі в світле майбутнє та добро. Добро у сердці кожного з нас.
Цього року наша країна зазнала великого болю, і ми маємо згуртуватись, триматись та об єднатись навколо головної мети всіх українців – свободи. Цей шлях необхідно пройти, зберігши в своєму сердці спокій та любов, повагу до ближнього та любов до планети та людства.
Домашнє насильство – це проблема, яка наразі є однією з головних проблем у суспільстві. Найчастіше, найбільш гостро цю проблему відчувають на собі незахищені верстви населення – діти та жінки. Для дітей ця травма залишається уповжовд всього життя та залишає слід на особистості дитини. Лише зупинивши домашнє насильство зараз, ми можемо зростити здорове суспільство. Розірвемо круг насильства разом.
Незалежно від того, чи добре ви та ваш підліток спілкуєтеся, чи стикаєтеся з проблемами, важливо показати, що ви його любите й підтримуєте, що ви завжди поруч із ним і можете допомогти йому пережити важкі часи.
Ось чотири речі, про які слід пам’ятати під час розмов у форматі «Як справи?» зі своїми підлітками, щоб показати, що ви завжди поруч із ними.
Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство над дітьми – це одна з найжорстокіших та найбільш прихованих форм насильства щодо дітей.
Це є одним з найгрубіших порушень прав дитини та має довготривалі та руйнівні наслідки для неї на все життя.
Тема, про яку вже давно не варто мовчати і не боятися говорити.
Міністерство соціальної політики України розпочинає інформаційну кампанію «Не дай домашньому насильству шанс!»
Діти, які зростають у сім’ях, де відбувається насильство, в майбутньому можуть переносити цей негативний досвід у власне життя.
Багатьом людям здається, що насильство найчастіше відбувається у сім’ях, де зловживають алкоголем чи вживають наркотики, що жертвами насильства стають неосвічені особи. Однак, це не так!
Застосування фізичного насильства у процесі виховання може призводити до тяжких тілесних ушкоджень чи навіть смерті дитини, погіршення роботи іммунної та метаболічної систем організму, зміни у роботі мозку дитини, що в подальшому може призвести до уповільнення фізичного розвитку, порушення рухової активності, уповільнення когнітивного розвитку та ін.
⠀
Окрім того, психологічними наслідками таких дій може бути емоційна відстороненість дитини, втрата почуття безпеки, труднощі у взаємодії з дорослими та/або однолітками, відчуття провини, агресія до себе (зокрема, й селфхарм), агресія до оточуючих, депресивні стани, а інколи навіть і суїцидальні тенденції.
В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. У 70–80% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо).
«Нереальний» та анонімний, Інтернет – ще небезпечніше місце. Наприклад, 17,6 % дітей готові зустрітися з онлайн-незнайомцями в реальному житті. Відтак, за останній рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай із однією з форм сексуального насильства онлайн.
Але чи не найбільше турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, що з ними трапилася в мережі. А переважна більшість тих, хто поділилися (77,6%), розповіли друзям і подругам. Тільки третина розповіла дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям.
Про що це говорить нам, тямущим, усвідомленим дорослим?
- По-перше, наш дорослий обов’язок – зосередитися на попередженні.
- По-друге, ми повинні виховувати дітей в культурі безпеки – демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку.
- По-третє, діти мають нам довіряти – і у наших руках побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.
Як батькам зберегти довіру дитини і захистити її від небезпек?
Близькі та довірливі взаємини з батьками чи тими, хто їх замінює, – це те, що разом зі знаннями найкраще захищає молодих людей від ризикованих ситуацій.
Хороші батьки цікавляться досвідом і точкою зору дитини, її почуттями, мріями, ідеями, тим, як вона розуміє світ. Вони спостерігають за дитиною, намагаються зрозуміти її потреби та причини поведінки. Вони не концентруються тільки на вихованні, адже велике значення має формування емоційного порозуміння з дитиною, яке базується на повазі та довірі.
Такі стосунки найкраще будувати від самого початку, але ніколи не пізно взятися їх розвивати.
↓ Зважайте на потреби та емоції
Кожна людина в будь-якому віці має потреби, важливі для її життя та розвитку. Найголовніші з них, притаманні нам від народження, називають основними. Вони пов’язані з тамуванням голоду, почуттям безпеки, близькими та надійними стосунками, а також із визнанням з боку інших, досягненням успіхів та особистісним розвитком.
Прагнення людини задовольнити свої потреби – природний процес. Однак навіть у дорослих інколи виникає проблема з їх розпізнаванням, називанням та вираженням. То що ж говорити про дітей і молодих людей, які тільки відкривають світ, пізнають себе та отримують новий досвід?
Юна людина має всі підстави розгубитися в потоці почуттів, не помічати загроз і не розуміти намірів інших людей по відношенню до себе. Тому дуже важливо, аби батьки були уважні до того, що переживає дитина, підтримували її в процесі задоволення потреб, встановлювали зрозумілі межі та делікатно стежили за тим, як розвиваються події.
Підлітковий період – дуже динамічний час, який характеризується багатьма змінами як у психічному, так і в фізичному розвитку дитини.
Потреба побудувати власну автономію, заперечити «дорослі» зразки та цінності штовхає молодих людей до експериментів, випробування можливостей і меж, руйнування авторитетів.
А ще є жагуча потреба будувати нові взаємини, тамувати негативні емоції, стрес та напругу, пошук нових відчуттів, втеча від проблем, природна цікавість, бажання розваг, боротьба з нудьгою, бунт чи прагнення сподобатися ровесникам – і все це може приводити молодих людей до ризикованої поведінки, зокрема до контактів із незнайомцями онлайн чи інших небезпечних ситуацій.
↓Поважайте особистий простір
Поки діти маленькі, вони зрідка залишаються без нагляду дорослих. Але ж вони так швидко ростуть!
Ви не можете завжди бути поруч і «схопити за руку» до халепи в реальному світі. А в мережі будь-який підліток легко обійде батьківський контроль на своїх гаджетах.
Ми застерігаємо вас від того, щоб крадькома або всупереч волі дитини перевіряти її переписку, аккаунти соцмереж чи розпитувати за спиною сторонніх людей. Можливо, зараз ви і отримаєте відповідь на питання, яке вас хвилює, але натомість ризикуєте втратити довіру дитини на майбутнє. А довіра – ваш головний, а часто – єдиний козир на роки вперед.
Поважайте особистий простір одне одного – і фізичний, і віртуальний. Але розмовляйте з дітьми. Розмовляйте про все, і про безпеку зокрема.
↓ Розмовляйте
У постійному поспіху ми іноді забуваємо, що розмова з дитиною – це не список запитань «для галочки». Пам’ятайте, що ваша дитина глибоко переживає все, що трапляється з нею щодня, навіть якщо не проявляє цього. При цьому вона потребує вашої присутності та уважної, дружньої розмови.
Знайдіть час, щоб зупинитися на хвилинку та з режиму дії переключитися на режим уважної присутності. Перестаньте думати про всі клопоти, які на вас чекають, не пришвидшуйте розмови, не перебивайте розповідь, не робіть одночасно інші справи, не поспішайте зі своїми аргументами.
Розмова – це діалог, в якому є місце для думки, що не збігається з вашою. Цінуйте моменти, коли дитина висловлює власну думку і захищає її. Підтримуйте в молодій людині це вміння. Адже саме воно захистить її в ситуації тиску з боку ровесників або у випадках, коли хтось схилятиме дитину до чогось, чого вона не хоче або з чим не погоджується.
Також будьте присутнім, коли дитина мовчить. У моменти, коли вона не вміє або не готова поділитися своєю історією, дитина повинна відчувати любов, підтримку, доступність і те, що коли вона наважиться розповісти, то зустріне розуміння та прийняття.
Побоювання, що батьки не зрозуміють, – часта причина того, чому діти не розповідають їм про свої труднощі. Страх негативної оцінки, покарання чи відсутності схвалення штовхає дитину до відсторонення та брехні. А незнання справжніх переживань дитини та відсутність доступу до її світу, своєю чергою, може приспати батьківську пильність і збільшити вірогідність, що молода людина залишиться без підтримки саме тоді, коли її потребує.
Уникайте маніпулювання, висміювання, критики, приниження, залякування, змушування чи порівняння з іншими. Часто у стосунках із дитиною ми реагуємо автоматично – повторюємо негативні прийоми, від яких самі постраждали в дитинстві. Тому варто придивлятися до своїх реакцій, бути самокритичними та шукати нові рішення.
Зверніть увагу: це не означає, що в розмові з дитиною немає місця для вираження батьківської думки та очікувань. Якраз навпаки – висловлюйте все, що для вас як батька чи мами важливо, і пояснюйте, чому. Але ретельно обирайте форму спілкування. (Ми радимо прочитати книгу Адель Фабер та Елейн Мазліш «Як слухати, щоб діти з нами говорили. Як говорити, щоб діти нас слухали»)
↓ Вивчайте
Не існує універсальної інструкції для успішного спілкування з дитиною. Тому шукайте те, що допомагає вам підтримувати контакт, і не здавайтеся, коли щось не виходить. Невдала спроба – це не поразка, а сигнал дитині, що ти поруч і що тобі не байдуже. Розмова – це тільки один зі способів будувати стосунки. Крім нього варто випробувати інші можливості бути присутнім в житті дитини, наприклад, спільну діяльність чи захоплення.
Будьте чутливими до невербальних сигналів. Знизування плечима може виражати не тільки зневагу, але й безпорадність, а часта задумливість та мрійливість можуть бути проявом вразливості та спробою втекти від реальності. За поведінкою та реакціями дитини стоять конкретні потреби та почуття, і коли ми їх помічаємо та розпізнаємо, то можемо ефективно взаємодіяти.
Якщо дитина поводиться дивно, але в черговий раз переконує, що нічого не сталося, то дуже імовірно, що вона не може впоратися з емоціями і не вміє по-іншому відреагувати. Візьміть до уваги обставини цієї конкретної ситуації – етап розвитку дитини чи те, що саме відбувається. Коли ви не розумієте, як краще відреагувати на складну для вас поведінку дитини, згадайте себе у цьому віці: що для вас було найважливішим, яка реакція вас підтримувала, а яка навпаки, а також чого вам бракувало з боку батьків та інших близьких людей.
Коли ваші емоції виходять з-під контролю, подумайте: моя дитина для мене дуже важлива – чи вона це відчуває і розуміє? Як я можу їй це продемонструвати зараз?
↓ Не бійтеся важливих тем
Розмови, які стосуються складних тем, повинні бути природними і відповідними до віку дитини, елементом щоденного життя, а не одноразовою подією. Пам’ятайте, аби це був діалог, а не лекція, треба цікавитися досвідом та потребами своєї дитини.
Використовуйте нагоду, коли важливі для розвитку дитини теми (дружба, стосунки, близькість, сексуальність, відмінність, нетолерантність, проблеми дозрівання, ризикована поведінка тощо) звучать у засобах масової інформації, фільмах чи серіалах. Це може стати приводом для знайомства з міркуваннями дитини та дискусії.
Якщо вам складно говорити на якусь тему, не варто цього приховувати. По-перше, це і так буде помітно, а по-друге, ви навчите дитину: між вами не існує табуйованих розмов, навіть якщо тема складна або некомфортна, все одно варто її зачіпати.
↓ Піклуйтеся про себе
Батьківство – складна робота, яка не припиняється ні вдень, ні вночі. І, як будь-яка робота, вона виснажує. Ми часто боїмося собі зізнатися в тому, що смертельно втомилися від цих нескінченних криз, шкіл, гуртків, дворових компаній. Але зізнатися дуже важливо! Зізнатися, зупинитися, перепочити, набратися сил - і тільки потім знову продовжувати. Тому що виховувати щасливих дітей, а тим більше бути уважними батьками підлітків, може тільки дорослий в ресурсному стані!
Саме тому корисно спостерігати за собою: відчувати, коли ви бадьорі, мотивовані, у вас є сили і бажання рухатися вперед, а коли вже не дуже. Пам'ятаєте анекдот про маму, яка, зачинившись від п'ятьох дітей на кухні, з насолодою п'є чашку кави в тиші? Вона робить щасливу маму для своїх дітей, а ще – подає їм приклад правильного ставлення до себе, до своїх і чужих кордонів. Цього варто вчитися змалечку.
Що може допомогти відновити ресурс? Час, проведений із цікавими і значущими людьми, релаксаційні й дихальні техніки, йога, масаж, прогулянки, спорт, фізичні вправи, книги, музика, мистецтво, творчість і самовираження, догляд за рослинами, спілкування з тваринами, допомога тим, хто цього потребує – рецепт у кожного свій. Одній людині для відновлення може бути достатньо теплої ванни протягом 20 хвилин, іншій потрібен тиждень відпочинку за містом. У будь-якому випадку, чим більше індивідуально підібраних ресурсів ви можете використати, тим краще для вас і ваших дітей.
Якщо від втоми вам несила зрозуміти, які ресурси потрібні саме вам, зосередьтеся і спробуйте чесно відповісти на такі запитання:
📌Які заняття вам подобаються настільки, що захоплює дух і здається, час зупиняється?
📌Хто ваш улюблений герой чи героїня фільму або книги? Які вони? Що люблять робити?
📌Чим ви любите займатися, незалежно від того, отримаєте за це матеріальну винагороду чи ні?
📌Чим би ви займалися в житті, якби не потрібно було заробляти гроші?
Ви – батьки підлітків, ваші діти достатньо самостійні, аби впоратися без вас кілька годин! Тому без вагань виберіть що-небудь із перерахованого і знайдіть час, аби зробити це якомога швидше. Діти будуть вам вдячні!
Що слід знати про сексуальне насильство
Також для вас може бути цікавим онлайн-курс для батьків «Як навчити дитину захищатися». Авторка онлайн-уроків – Олена Нагула, психолог, дитячий психотерапевт, кандидат психологічних наук. Курс створено Українським фондом «Благополуччя дітей» в рамках проекту «Навчання дітей захисту від сексуального насильства» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.
Урок для батьків № 1: Про сексуальне насильство над дітьми (https://www.youtube.com/watch?v=0KJYrhqfBrk)
Вступний урок містить інформацію для дорослих про міфи та факти, пов'язані із сексуальним насильством над дітьми, та правила безпечної поведінки дитини, які забезпечать їй оптимальний рівень захищеності.
Урок для батьків № 2: Як дітям визначити та захистити особисті кордони (https://www.youtube.com/watch?v=GIUB83IaJcw)
Урок спонукає батьків замислитись, чому потрібно та важливо поважати особисті кордони дитини та як навчити малюка вибудовувати власні бар’єри в корисному сенсі цього слова.
Урок для батьків № 3: Як дітям берегти та захищати своє тіло (https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=cOqH6KAJ4U8&feature=youtu.be)
У третьому відеоуроці курсу для батьків поговоримо про те, чому варто говорити з дітьми про безпеку тіла, правильні назви статевих органів, непристойні дотики. І з якого віку?
Урок для батьків № 4: Як дітям відрізнити та захистити себе від «поганих» секретів (https://www.youtube.com/watch?v=KUCJRHLmdII)
«Секрет» – це одна з головних тактик осіб, які коять сексуальні злочини. Щоб вберегти дитину від зловживання, обов'язково знайдіть час та разом навчіться розрізняти хороші та погані секрети.
Урок для батьків № 5: Як дітям застосувати та захистити своє «Ні!» (https://www.youtube.com/watch?v=ar7zP5MU1fw)
Це важливо – навчити дітей говорити «Ні»!
Урок для батьків № 6: Як дітям діяти та кому довіряти, щоб себе захистити (https://www.youtube.com/watch?v=XNsyqc3gQts)
Виконавці сексуальних злочинів довго плетуть тенета і часто обирають дітей, які не вміють звернутися по допомогу або яких немає кому захистити. Допоможіть дитині створити «мережу безпеки» з нашими підказками.
Сподіваємось, наші поради будуть для вас корисні!
(За матеріалами сайту https://childfund.org.ua/diialnist/shkola-bezpeki-tyam)
