У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності (16 листопада) та з метою формування в учнів загальнолюдських моральних цінностей, задля пропаганди принципів терпимості та розвитку толерантних відносин між учасниками навчально-виховного процесу з 16 по 20 листопада 2020 року у ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» пройшов Тиждень толерантності.

Класними керівниками всіх учнівських груп були проведені виховні години, бесіди, тренінгові заняття на тему «Толерантність у нашому житті» та створені фотоколажі.

Психологічною службою училища проведено експрес-подорож для учнів «Дорогою толерантності», кожна станція якої містила тематичні завдання, та арт-заняття для педагогів «Колір толерантності», результатом якого став герб толерантності, створений з відбитків долонь.

Протягом тижня в бібліотеці училища працював бібліо-кінозал «Всі рівні – всі різні», учням були представлені відео-ролики, які визнані кращими на фестивалях і навчають бути толерантними до людей з особливими потребами.

6 листопада практичний психолог ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» Катерина Литвиненко спільно з інспектором Глухівського міськрайонного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області Артемом Хоруженко та фахівцями із соціальної роботи відділення соціальної роботи для сім’ї, дітей та молоді  територіального центру соціального обслуговування населення Глухівської міської ради Оленою Мухою і Тетяною Разіною провели профілактичну роботу з попередження правопорушень серед учнів, які стоять на обліках та схильні до делінквентної поведінки. Було проведено виховні роз’яснювальні бесіди на тему «Права та обов’язки неповнолітніх» та здійснено рейд-перевірку кімнат учнів гуртожитку.

Осіннє різнобарв’я кольорів надихає, захоплює, інспірує, змушує забути сірі будні та негаразди і відкрити себе творчості. Важко встояти перед їх яскравістю і різноманіттям. Навіть ті, хто не уміють малювати, поступово беруться за фарби і починають наносити червоні, жовті, зелені, коричневі тони на білий папір, змішувати їх між собою, створюючи свій неповторний шедевр.

 Практичний психолог ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» Катерина Литвиненко провела арт-заняття з використанням техніки «Дерево бажань» з учнями спеціальної групи. Підлітки малювали осіннє листя та розфарбовували його гуашевими фарбами та олівцями. Коли листочки висохли, учні приклеїли їх на дерево бажань, проговорюючи бажання для себе або одногрупників.

Процес гри з кольором приніс їм неабияке задоволення та мав терапевтичний ефект.

Одним з найбільш значимих напрямків діяльності у суспільстві називають волонтерство. Волонтерство - допомога суспільству на добровільних засадах, вчинена з метою безкорисливої допомоги іншим. Також це один з найкращих способів виховання підростаючого покоління, який виявляється у залученні до руху волонтерства дітей та дорослих.
Волонтерство — один із ефективних інструментів розкриття власного потенціалу та розвитку практичних навичок. Громадська активність учнів часто допомагає спробувати себе у різних видах соціальної діяльності та зробити свідомий вибір подальшого шляху.

https://volunteer.country

 Творчість – це наша можливість поділитися зі світом власною енергією. Саме у творчості ми здатні розкрити власні почуття, переживання, успіхи, розчарування, емоції, все те, що є в душі. Занурившись в близьку для нашого серця творчу справу, ми відпочиваємо від оточуючої буденності і напруги. Вона є вірним помічником в нашому житті, релаксом для розуму.

Кожна людина здатна творити. В той час як деякі люди народжуються творчими, є речі, які ви можете зробити, щоби збільшити свій потенціал. За словами всесвітньовідомого психолога Міхайя Чіксентміхайя, креативність вимагає поєднання свіжого погляду і дисципліни.

Наприклад, Томас Едісон казав, що геній – це один відсоток натхнення і дев’яносто дев’ять відсотків праці.

Всесвітньовідома американська письменниця, а також активний борець за громадські права Майя Анжелу висловлювала думку, що розвитку креативності сприяють творчі думки:

«Творчість або талант як електрика, це щось таке, чого я не розумію, але те, що я можу використовувати. У той час як електрика залишається для мене загадкою, я знаю, що можу підключитися до неї і освітити цілий собор чи синагогу, чи операційну, і використовувати її для спасіння життів. Як і про електрику, про творчість не судять. Я можу використовувати її конструктивно або деструктивно. Важливо те, що я можу нею користуватися. Креативність не може закінчитися. Чим більше ви її використовуєте, тим більше її у вас є".

  Сьогодні хотілося б познайомити вас із творчістю незвичайної дівчини, дівчини з обмеженими фізичними можливостями, яка, попри усі складнощі життя, не впадає у відчай, а наполегливо працює і творить!

Життя Маріани Смбатян настільки дивовижне та різноманітне, що про нього можна говорити годинами. А саму Маріану ставити за приклад кожному. Ця неймовірна дівчина не тільки надихає, але й на власному досвіді показує, що все у житті можливо.

Маріана Смбатян народилася в Єревані, в п'ять років разом з родиною переїхала в Україну. З дитинства Маріані був поставлений досить рідкісний діагноз – спинальна аміотрофія Верднига-Гоффмана. Маріана пояснює свій діагноз так: «Це м'язове захворювання, в наслідок якого м'язи спини погано тримають тіло, і в цілому людина відчуває постійну загальну слабкість».

Незважаючи на те, що захворювання прогресує, і сьогодні Маріана почуває себе набагато слабше, ніж в дитинстві, дівчина не перестає боротися за життя і цінує кожну її мить. Вона активна учасниця клубу «Рівні можливості», а ще режисер, сценарист і актриса однойменного театру. У Запоріжжі відбулася персональна виставка картин Маріани «Мить натхнення». У ній представлена ​​серія нових робіт і раніше написані картини, вже показані на всеукраїнських виставках. Картини художниці знаходяться в приватних колекціях по Україні, США, Росії, Канаді, в тому числі у таких відомих людей, як С. Вакарчук, С. Мацоян, А. Аваков.

 «Мабуть, сміливо можу сказати, що малюю я все життя, – говорить дівчина в інтерв’ю для незалежного молодіжного порталу «Пороги»  . Будучи з дитинства позбавленої можливості бігати і гратися, я направляла свою дитячу енергію в малювання, втілюючи на папері свої мрії. Але це довго залишалося просто захопленням, поки в 11 років я не перемогла на конкурсі дитячого малюнка на Дитячій залізниці. Ця перемога вразила мене і моїх батьків, тоді вони вирішили найняти мені педагога з живопису. Ним стала запорізька художниця, член Національної Спілки Художників України, Юлія Анатоліївна Півень-Фоміна. Вона і ввібрала в мене не тільки любов до живопису, а й знання. Так захоплення стало моєю професією. А взагалі, надихаюся імпресіоністами і художниками епохи Відродження.

А ще, залишаючись вдома одна, я з раннього дитинства уявляла себе актрисою. Придумувала сюжети, зазвичай драматичні, і грала їх перед уявної публікою. Ще любила грати п'єси Шекспіра, особливо роль Джульєтти. Перевтілення надихали мене, а майстерність намагалася переймати в улюблених акторів кіно. Але при всій любові до акторської гри, я з сумом розуміла, що мені ніколи не стати акторкою, адже кому потрібна актриса в інвалідному кріслі ... Але вже в дорослому житті, коли я стала активною учасницею різних заходів, домігшись деяких перемог, я раптом прийшла до ідеї організувати трупу, в якій актори були б люди з інвалідністю, які грають нарівні зі здоровими людьми. І тут же в голові виник сюжет п'єси - так чітко і яскраво! З цією ідеєю я прийшла в клуб «Рівні можливості» і запропонувала юнакам та дівчатам стати акторами разом зі мною. Ідея здалася божевільною, адже ні у кого з нас немає відповідної освіти. Але тим не менш вони погодилися! Я приступила до написання сценарію. Так народилася п'єса «За кілька кроків від щастя». Незабаром ми приступили до репетицій. Я була режисером, допомагала мені студентка театрального училища. Підготовка була довгою, але в результаті ми представили глядачам прем'єру. У залі був аншлаг: люди стоячи аплодували, багато хто плакав. З тих пір ми виступали ще кілька разів, навіть їздили на гастролі до Львова. Кожен наш виступ благодійний.»

«Часом проблеми наші, нам здаються непереборними,  – говорить Маріана в інтерв’ю далі. Ми поступаємося їм, схиляємося. І здається, що все вже втрачено. Але в одну мить все може проясніти, якщо з нами поруч виявиться близька людина. І ким він буде, родичем, коханою людиною або просто новим знайомим – не настільки важливо. Головне – щоб людина була щирою і добросердною. Всі хочуть знайти себе в чомусь новому. Хочуть бути почутими ... і потрібними».

(За матеріалами сайтів http://universe.zp.ua/ та http://porogy.zp.ua/)

 Чи можна назвати робітничі професії творчими? Безумовно, так! Чи можливо уявити більш творчу роботу, ніж неймовірні перевтілення в руках талановитих перукарів; немов картинки на обкладинці журналу, шедеври кулінарії завзятих кухарів; кропітка та художня праця з виготовлення виробів з деревини столярів; надійна та безперечно талановита робота з вироблення металевих конструкцій електрогазозварника; детальна та творча праця з ремонтних робіт муляра-штукатура? До дня творчості у ДНЗ «Глухівське вище професійне училище» долучився учень 10 (муляр-штукатур) групи, який зобразив особливий талісман психології та довідався про цікаву науку пізнання людської душі. Прагнення до творчості у роботі - шлях до високої майстерності. Дайте своїй уяві волю, розправте крила та творіть прекрасне, нове. Бо так працюють професіонали!