«Коли моя донька дізналась про коронавірус в Україні – вона довго плакала» - каже мама 15-ти річної дівчинки.

«Ну знаете, не очень хорошо из-за этого карантина, переживаю конечно, но мы бережем себя, но также переживаю, что мы пропускаем много занятий, а ЗНО не за горами» - дівчина-підліток 16 років.

Це реальні історії. Як уберегти дітей та їх батьків від можливих негативних варіантів розвитку подій через паніку у суспільстві?

Чи все так страшно?

Дійсно, приємного мало. Вірус є і люди хворіють. Правда, варто подбати про свою безпеку та безпеку рідних, дотримуватись якихось елементарних правил особистої гігієни, в тому числі й інформаційної.

Чому діти так по-різному на це реагують?

В підлітковому віці емоційна сфера достатньо нестабільна і можуть бути випадки емоційних вибухів або навпаки провалів. І якщо страшно дорослим, вже зі стабільної психікою, то дитині, у якої вона формується – може бути ще страшніше.

Чому одна дівчинка зреагувала так емоційно, а інша переймається більше за навчання?

В одній сім‘ї про це говорять зранку до ночі, читають страшилки соціальних мереж та передивляються всі новини на ТВ. Дитина чує це звідусіль, читає свої джерела, відчуває страх і паніку суспільства в цілому, а що головне – найрідніших. Немає опори, де знайти підтримку? Страх смерті і так вже давно сформувався, а тут ще й підсилюють його штучно...

В іншій сім‘ї батьки, коли це все почалось, зібравшись на вечерю, обговорювали цю ж ситуацію, але спокійно і спільно виробили свої сімейні правила безпеки. Далі все розвивається, як і раніше, ніякої паніки. І ми бачимо, що дівчина розуміє складність ситуації, але життя продовжується.

Діти більш емоційно нестабільні і це факт, тому найбільше їм зараз потрібно відчувати безпеку. Як би вони знецінено не ставились до цього вірусу, все одно один на один із собою вони переймаються через ситуацію в світі. Тому, щоб вберегти психіку дитини, щоб страх не перетворився у панічні атаки чи ще щось, є певні поради, як діяти.

Отже, що робити?

• Не знецінювати свій страх і страх дитини. Врешті-решт, страх допомагає бути обачнішим.
• Не замулювати дитині очі, не обманювати, не створювати ілюзорну ситуацію благополуччя, а краще бути чесним.
• «Познайомитись» з вірусом, в прямому сенсі цього слова – з‘ясувати деталі, яка категорія населення більш схильні до захворювання, скільки випадків одужання, перші симптоми і т.д.
• Дізнатися про правила безпеки, які рекомендують лікарі і обговорити це в сімейному колі.
• Не панікувати та не піддаватись загальнонаціональній паніці, тримати руку на пульсі, але не занурюватись в інформаційну пропаганду.
• Розробити план спільних дій у сім‘ї на випадок підозри захворювання. Дитина повинна мати розуміння своїх першочергових дій у разі, якщо захворіють близькі чи вона сама.
• Звісно, що мити руки і утриматись від місць з великим скупченням людей.
• А ще, не дивлячись ні на що, на все дивитись з гумором. Як каже молодь «грех не поржать с тех, кто покупает соль» 😂🙄

(За матеріалами сайту Центр дитячої психології «Lily»)