Тема чоловічого і жіночого начал давня, як світ. У різні часи в різних суспільствах по-різному виховували «справжніх» чоловіків і «справжніх» жінок. Багато людей традиційно вважають, що хлопчики у нас більш бажані, ніж дівчатка, оскільки вони є продовжувачами роду, династії. Ця тенденція спостерігається і у всесвітньому масштабі, хоча останні дослідження показують безсумнівні зміни на користь дівчаток. До сих пір зберігається переважне бажання батьків мати хлопчика, хоча вже не таке пріоритетне, як в минулі часи. У свою чергу, варто відзначити, що у стародавні часи, наприклад, вважалося, що чоловік —це добувач, воїн і захисник, а жінка —хранителька родинного вогнища та традицій. Теперішній час змістив акценти: багато чоловічих функцій перебрали на себе саме жінки. Нині, з одного боку, важливо так виховати дитину, щоб у неї не було комплексів щодо своєї статевої належності. А з іншого — не допустити виховання «середньої» істоти. Розгляньмо ж статевоадекватне виховання з точки зору різних фахівців — психологів, педагогів, фізіологів, сексологів. Психологи та педагоги стверджують, що в наш час багато в чому діє принцип «безстатевого виховання». Це призводить до того, що чоловіки часом не здатні всю відповідальність за родину брати на себе, а жінки демонструють інколи не характерну для них чоловічу діловитість, навіть грубість і часто не вміють (або не хочуть) створювати і підтримувати теплий емоційний настрій в сім'ї. Окрім того, дитячі садки розраховані, в основному, або на «середню» стать, або на дівчаток. Мало чоловічого начала і вдома (більшість часу з дитиною, як правило, проводить мама або бабуся, до того ж дуже багато неповних сімей), у громадських педагогічних організаціях колектив представлений переважною більшістю жінок, які виховують, орієнтуючись на своє жіноче начало. Фізіологи звертають увагу на такі моменти. Анатомо-фізіологічні відмінності між хлопчиками і дівчатками виявляються в ембріональному періоді, коли формуються як особливості статі так і особливості мозку. У дівчаток при народженні, як правило, менша маса тіла, зріст, серце та легені, питома вага мускулатури. Уже через 4 тижні дівчатка починають випереджувати хлопчиків у розвитку. Вони швидше починають ходити і говорити. У них краще розвинена тактильна чутливість, чутливість до запахів. З іншого боку, хлопчиків, навіть найменших, частіше сварять, рідше беруть на руки. Стосовно них мова дорослого містить переважно прямі вказівки (відійди, принеси, дай, зроби, припини тощо), в той час як в розмовах із дівчатками використовують емоційні звертання. Ігри дівчаток спираються на «ближній зір»: вони граються в обмеженому просторі, їм достатньо маленького куточка. Ігри хлопчиків частіше базуються на «дальньому зорі» вони бігають одне за одним, кидають предмети тощо. Хлопчикам потрібно більше простору: якщо його мало в горизонтальній: площині, вони освоюють вертикальну. Сексологи і валеологи вважають, що в дошкільному віці має переважати не сексуальне виховання, а статево-рольове. Суть його — в оволодінні культурою в сфері взаємостосунків статей, у формуванні визначеної моделі поведінки і правильному розумінні ролі чоловіка і ролі жінки всуспільстві.Дівчатка та хлопчики по-різному дивляться і бачать, слухають і чують, говорять і мовчать, відчувають і переживають, діти кожної статі мають свої, характерні психофізіологічні особливості. Дівчатка Дівчатка не тільки народжуються більш зрілими, а й краще фіксують події. Як правило, вони краще адаптуються до нових умов (у тому числі до навчального закладу). У дівчаток більш деталізоване сприйняття, кращі, ніж у хлопчиків, вербальні здібності. Упорядкованість та послідовність також дівчаткам притаманні більше, ніж хлопчикам. Процес виконання роботи дає дівчаткам більше задоволення, ніж результат. Дівчатка емоційніші за хлопчиків. Для підтримки працездатності дівчинці необхідні достатній відпочинок, нормальний нічний сон та прогулянки на свіжому повітрі. Втома у дівчаток може призводити до погіршення настрою, зниження ваги, що робить їх менш захищеними від травм. Дії та вчинки дівчинки великою мірою зумовлені темпераментом. Багато дівчаток зовні покірливі та слухняні, проте ці видимі риси не завжди відповідають їх внутрішньому світові. Дівчатка, на відміну від хлопчиків, більш соціально відповідальні, їм більше притаманні схильність до порядку, гарні манери, терпіння, наполегливість. Дівчатка більш романтичні та сентиментальні за хлопчиків: душевні травми, пов'язані з почуттями, вони сприймають болісніше і можуть пам'ятати їх довгі роки. Дівчатка наслідують мам («Буду доброю, як мама»; «Я і мама — господарочки»). Для дівчинки мама — завжди зразок материнства, любові, самовідданості, на який вона буде рівнятися все життя. Хлопчики Хлопчики вирізняються надзвичайною руховою активністю, вони прагнуть змінити середовище навколо себе чи його деталі (розбирають іграшки, надають перевагу рухливим іграм тощо), а також змінити і самого себе. Тому з хлопчиками важко та дискомфортно працюється в умовах обмеження способів їх дій. Пропонуючи чи вимагаючи щось від хлопчини, варто чітко обґрунтувати свою настанову. Хлопчики важче за дівчаток адаптуються до нових умов і потребують від дорослих більше розуміння (зокрема, морального). Добре, коли батьки радіють успіхам сина, відзначають його позитивні досягнення, переймаються його проблемами. Для хлопчиків є характерним глибоке зосередження на конкретних проблемах. Хлопчику важче перейти від одного виду діяльності до іншого: це зумовлює необхідність плавного, аргументованого дорослими, переходу, наприклад, від логічного мислення до образного. Хлопчики болісно реагують на іронію, приниження і глузування з боку старших — тому батькам краще уникати їх. Довгі нотації батьків хлопчика також не дадуть бажаного результату, навпаки, вони можуть викликати зворотну реакцію в поведінці дитини. Деяка грубість хлопчика часто зумовлена невмінням малюка передати свій душевний стан. Вона здебільшого є показною і маскує справжні переживання, розгубленість тощо.Звичайно, для повноцінного виховання дитини будь-якої статі визначальну роль відіграє обстановка в родині. Спостерігаючи стосунки батька і матері, дитина отримує уроки ввічливості або грубості, уваги чи нехтування, великодушності чи дріб'язковості. Якщо хлопчик бачить, який його тато уважний та турботливий, ніжний та ввічливий з мамою, то він сприймає це як обов'язкові чоловічі якості. Хлопчики з раннього дитинства наслідують в першу чергу чоловіків. («Ми разом з татом»; «Допомагаю мамі та бабусі, як тато»; «Я сильний, все можу, як тато»). Сміливість, рішучість, готовність братися до будь-якої справи наполегливість та інші важливі риси виробляються у хлопчиків поступово — у спільних прогулянках із батьками, праці вдома і на дачі, пригод під час літнього відпочинку, слуханні, а потім і самостійному читанні книг. Батько та мати повинні пам'ятати, що саме мікроклімат родини, основою якого є любов та взаємоповага, турбота та увага, так необхідний для дитини як приклад для наслідування, в результаті якого формують в їхньому синові чи дочці моральність, розуміння загальнолюдських цінностей і найкращі людські якості; формують особистість дитини.