Посттравматичний стресовий розлад

В складні часи нашій психіці важко повноцінно функціонувати та пристосуватись до тих факторів, які для людини становлять небезпеку та постійний стрес. Часто, проживаючи велику кількість негативних емоцій, психіка може нас підводити, та виникають  певні розлади. Найпоширеніший  розлад психіки через війну - посттравматичний стресовий розлад
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.
Як і в кого може розвинутися ПТСР

ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:

  • ветерани війни
  • цивільні, що перебувають в зоні бойових дій !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
  • жертви сексуального чи/та фізичного насильства
  • полонені та жертви катування 
  • жертви торгівлі людьми, сексуального рабства 
  • жертви чи свідки постійного домашнього насильства
  • жертви булінгу, в тому числі у школі
  • діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства
  • свідки терактів
  • люди, що перебували в зоні стихійного лиха
  • жінки, що пережили травматичні пологи та зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.

Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.

Симптоми розладу можуть виникати в короткий або триваліший період після травматичної події – як правило, протягом перших трьох місяців. Людина може мати небажане повторне переживання травматичної події, намагатися уникнути гнітючих спогадів, бути більш збудливою та реактивною, мати негативні думки про себе чи триматися відсторонено від інших.
Основні ознаки розладу включають:

1. Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться, або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся), коли якийсь тригер нагадує про травму.

2. Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю займається, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку. Тривожність може проявлятися в порушення сну, уважності чи мати фізичне відображення: закрепи, нетравлення, гіпертонус м’язів чи тахікардія. 

3. Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, що про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей. Останнє дуже нагадує ознаки депресивного розладу. 

4. Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною. 

5. Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.

6. Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.

7. Негаразди в буденному житті: проблеми із роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.

8. Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.

9. Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.

10. Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою. Контакти гарячих ліній психологічної допомоги.

 https://www.vpuhlukhiv.com.ua/navchannya/navchalno-vykhovna-robota/psykholohichna-sluzhba/uchniam.html

Як жити із ПТСР

Хоча лікування та видужання від ПТСР може тривати деякий час, ви можете допомогти собі почуватися краще протягом цього часу. Ось кілька речей, які ви можете зробити:
- Будьте на зв’язку зі своїм лікарем та дотримуйтеся плану лікування.
- Займіться фізичними вправами, майндфулнес практиками або іншою діяльністю, яка допомагає зменшити стрес.
- Намагайтеся дотримуватися режиму сну, харчування, фізичної активності.
- Ставте реалістичні цілі й робіть те, що вам під силу.
- Проводьте час із друзями чи родичами, яким довіряєте, та розповідайте їм про речі, які викликають у вас симптоми розладу.

Налаштуйтесь, що ваші симптоми будуть минати поступово, а не відразу.
Уникайте вживання алкоголю або наркотиків.